Український  Марк Твен

30 січня - 90 років від дня народження 

Всеволода Зіновійовича Нестайка (1930 - 2014),

українського письменника, класика дитячої літератури


Ярослав Михайлович Стельмах

(1949 - 2001), український дитячий письменник, драматург, кіносценаріст, перекладач

30 листопада відзначається 70 років від дня народження


Григорій Чупринка:бунтар і поет

 

27 листопада відзначається 140 років від дня народження Грицька Абрамовича Чупринки (1879 - 1921), українського поета

Я прийду до тебе, доле,

На страшне криваве поле,

На останній смертний бій.

Г.Чупринка. "Перемога", 1911 р.

 


"Гомер" світового кіно

125 років від дня народження Олександра Петровича Довженка

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його проходило серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно. У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту.

3 17 років він — студент Глухівського учительського інституту, закінчивши який у 1914 році отримує направлення до Житомира. Вчителювання його тривало до літа 1917 року й включало в себе викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії й малювання. Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут він вчителює і вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.

У буремне лихоліття 1918—1920 років Довженко на службі у Червоній Армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіювати малярство.

У 1923 році О. Довженко повертається в Україну. Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він влаштовується на роботу в газету „Вісті”, працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя О.Довженка круто змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм „Ягідка кохання”, що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зі стрічки „Сумка дипкур'єра”, в якій, окрім всього, ще знявся і в ролі кочегара. Мрією О. Довженка було національне кіно, наближення його естетики до народного мистецтва.

У 1928 році він за сто днів знімає фільм „Звенигора” — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. „Картину я не зробив, а проспівав, як птах”, — казав митець. Наступною роботою О.Довженка стає стрічка „Арсенал”, а ще через рік, у 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики — „Земля”. Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове — уже знімався на Київській кінофабриці, яку тільки розпочали будувати. У цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад.

На початку 1933 року Довженко залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом із дружиною Ю. Солнцевою та письменником О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм „Аероград”. Напередодні війни працює над фільмом „Щорс”, з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.

З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах „Красная Армия”, „Красная звезда”, „Известия”. Пише серію оповідань. У 1943 році на екрани виходить документальний фільм „За нашу Радянську Україну”. У травні 1945 року з'являється ще одна стрічка — „Перемога на Правобережній Україні”. Після війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію „Рідна країна”, у 1949 році — стрічку „Мічурін”.

На початку п'ятдесятих років великий режисер переважно займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: „Відкриття Антарктиди”, „Поема про море”, „Повість полум'яних літ”, „Зачарована Десна”.

Сповнений творчих планів, О. Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік... Уже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка, його дружина Ю. Солнцева дозняла фільми „Поема про море”, „Повість полум'яних літ”, „Зачарована Десна”. 

У 1959 році за сценарій фільму „Поема про море” О. П. Довженкові посмертно було присуджено Ленінську премію.

250 років від дня народження Івана Петровича Котляревського


Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві у родині канцеляриста міського магістрату. У 1789 р. Котляревські внесені до списку дворян. Хлопець навчався в Полтав­ській духовній семінарії, служив у Новоросійській канцелярії в Полтаві, учителював у поміщиць­ких сім’ях Золотоніського повіту; вивчав фольклор та звичаї народу. Протягом 1796-1808 рр. І.  Котляревський перебував на військовій службі, у 1806-1812 рр. брав участь у російсько-туре­цькій війні.

У Петербурзі без відома Котляревського стараннями колезького асесора М. Парпури у 1798 р. виходить у перших трьох частинах «Енеида, на малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляре- вскимъ». Згодом, у 1808 р., книговидавець І. Глазунов повторив це видання. У 1809 р. Іван Котля­ревський сам готує до друку і видає в Петербурзі поему «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложеная И. Котляревським» у чотирьох частинах. На титулі містилося авторське заува­ження: «Вновь исправленная и дополненая противу прежних изданий».

І. Котляревський 1810 р. вийшов у відставку в чині капітана, став наглядачем Будинку для ви­ховання дітей бідних дворян (у Полтаві). На цій посаді перебував майже до кінця життя. У 1812 р. він сформував український козацький полк на війну з Наполеоном. У 1813-1814 рр., виконуючи воєнні доручення, виїжджав у ставку російської армії в Дрезден, Петербург, Кременчук. У 1818р. став членом масонської ложі «Любов до істини», був обраний членом Харківського товариства любителів красного письменства.

Іван Котляревський у 1818-1821 рр. працював директором Полтавського театру. Сприяв ви­купу з кріпацтва актора М. Щепкіна.

У 1819 р. написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

У 1821 р. Котляревський став почесним членом петербурзького Товариства любителів росій­ської словесності, був скарбником і книгохранителем Полтавського відділення Російського біблій­ного товариства. У 1827-1835 рр. І. Котляревський був попечителем Полтавського благодійно- лікувального закладу.

Іван Петрович Котляревський помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. Смерть зачи­нателя нової української літератури була великою втратою для всієї України. «Все сумує», — ска­зав молодий Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди»:

Будеш, батьку, панувати,

 Поки живуть люди,

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!  

Творча спадщина І. Котляревського — це поема «Енеїда», п ’ecu «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», послання-ода «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну», переклад російською мовою уривків із праці Дюкела «Євангельські роздуми, розподілені на всі дні року...», переспів вірша давньогрецької поетеси Сапфо «Ода Сапфо». 

 Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури.

Він писав про  те,    що знав.

 

2 травня виповнюється  160 років від дня народження англійського письменника - гумориста 
Джерома Клапки Джерома
                                                                 (1859 - 1927)
Автор найбільш відомий читачам завдяки своїй книзі"Троє в одному човні".
Цікаві факти про книгу:
 
  • автор почав писати книгу у 1888 році, одразу після повернення з медового місяця, який він разом з дружиною провів на Темзі у маленькому човнику;
  • у творі Джером Клапка Джером дружину замінив давніми друзями. Це дозволило йому створити комічні ситуації;
  • книга була опублікована у 1889 році, мала стабільний успіх і досі друкується;
  • за перші 20 років було продано більше мільйона копій по всьому світу;
  • ії популярність була такою високою, що в наступний після публікації рік кількість зареєстрованих на Темзі човнів зросла на 50%, що вплинуло на на перетворення Темзи на привабливу для туристів місцевість;
  • за книгою було створено фільми, телесеріал і радіошоу, поставлені п'єси і навіть мюзікли;
  • стиль, яким було написано цей твір, сильно вплинув на багатьох гумористів і сатириків Англії по всьому світу;
  • у 1898 році, відвідування Німеччини надихнуло Джерома на написання Трьох на бумелісиквелу до Трьох  у човні. Хоча в книзі було показано тих самих героїв під час закордонної  велосипедної прогулянки, вона не змогла повторити успіх своєї попередниці і мала помірний успіх.
  Сиквел - художній твір, який продовжує сюжет іншого відомого художнього твору.
 

Хай правда по світу полине,
Щасливі най будуть всі люди…
Звідціль, з чарівної Вкраїни,
Хай радість розійдеться всюди!